Сайт, на який Ви потрапили, репрезентує новий проект українського дитячого пригодницького твору «Родина сивого Вира». Чому саме проект, а не просто літературний твір? Тому що у створений його авторами казковий світ втілено не лише текст першої книги циклу — "Таємниця Диволісу", а й оригінальне зовнішнє оформлення та численні ілюстрації, які супроводжують усі більш-менш суттєві події твору, зображуючи героїв, дивовижні створіння, будиночки та помешкання, які будиночками не назвеш, і ще багато чого іншого ...
Чому твір дитячий та ще й український? Тому що головною метою проекту, як це не дивно було б деінде, крім України, автори визначили поширення саме  української мови в Україні. А посприяти цьому, як ні що інше, може гарно оформлена цікава дитяча книжка, в якій йдеться про дружбу й взаємопідтримку маленьких чоловічків, яким у пошуках першоджерел свого роду доводиться долати численні перешкоди.
Жити у країні й не знати її мови — ганьба, а не знати рідної мови українцям — й того гірше. Якщо, завдячуючи нашій роботі, хтось із читачів долучиться до рідної мови, автори вважатимуть, що мету досягнуто, а їхні зусилля не залишилися марними.

Віктор Фурс Автор літературного циклу «Родина сивого Вира» Мабуть дуже дивно і навіть безвідповідально, а може й смішно, розпочинати письменницьку діяльність у моєму віці.  Я таки чесно подумав, поміркував, посміявся, але, зважаючи на обставини, які склалися, все ж таки зважився на спробу. А обставини були, можна сказати, досить простими. Моєму старшому синові, як на мене, дуже талановитому дизайнеру, спало на думку проілюструвати дитячу книжку. І не просто книжку, а українську книжку. І не просто проілюструвати, а змінити традиційний зовнішній вигляд книги. Разом з моїм молодшим сином (фаховим програмістом), вони досить швидко вирішили проблему оформлення зовнішнього вигляду книжки, а от щодо казки, яку можна було б проілюструвати, чомусь не складалось. Художнє оформлення книги, яке вони винайшли, вимагало тексту пригодницького жанру, який вони однак так і не знайшли. Наслухавшись досхочу буркотіння старшого з цього приводу, я, несподівано для самого себе, запропонував свої послуги, щодо написання тексту. Після досить тривалої паузи, високо піднятих у здивуванні брів і перезиркувань між собою, сини прийняли мою пропозицію, хоч було зрозуміло, що вони це зробили лише з поваги до моєї сивини. Їхній скептицизм був цілком виправданий, тому що за фахом я конструктор, й навряд чи можна вважати літературою ділове листування, розробку технічних умов та заявок на винаходи. Але, попри це, як мені тоді здавалось, були таки підстави спробувати долучитися до цієї справи. Річ у тім, що я дуже добре пам'ятаю своє дитинство, коли засинав із книжкою, а ще більше полюбляв розповідати одноліткам різні нісенітниці під виглядом справжніх подій, в яких я брав безпосередню участь. Найдивовижніше, що не маючи ані крихти сумніву, що все це вигадки,  слухали мене дуже уважно, з розкритими ротами, і вимагали продовження. Згадав й свою побрехеньку про пригоди жолудевих чоловічків, яку молодший брат і сестричка досі згадують як щось надзвичайне, хоч абсолютно не пам'ятають, про що власне там йшлося. Я теж не пам'ятаю — відтоді минуло вже майже п'ятдесят років, але спогад про жолудевих чоловічків не давав мені спокою. Відтак запропонувавши синам написати текст, я вже знав про що буду писати. Подумки я  повернувся у давні часи, згадав минуле, і знову, як і тоді, почав натхненно і безсоромно брехати...

Андрій Фурс Автор персонажів, ілюстрацій та гарнітури UkraineDyvolis Від початку роботи над створенням образів героїв для циклу я не мав жодних сумнівів щодо того, як вони мають виглядати. Характерними — обов'язково, кумедними — напевно, пафосно-героїчними — нізащо. Але кожен з них мусив не просто ілюструвати певні події, а жити своїм життям, долати перешкоди та розв'язувати безліч заплутаних загадок. Сподіваюся, що жоден з них не залишить вас байдужим, а чарівний Диволіс відкриє всім нам свої численні таємниці.

Сергій Фурс Автор "сучасного сувою" Коли зайшла мова про те, що брат хоче проілюструвати книжку пригодницького жанру або просто казку і щоб зовнішній вигляд книги з самого початку емоційно налаштовував читачів саме на подібний жанр, чомусь одразу спав на думку старовинний сувій пергаменту. Поміркувавши, зрозумів, що у своєму класичному вигляді подібний сувій використати не вдасться, бо тривалість життя такого сувою у дитячих руках обмежиться першим до нього дотиком. Але думка використати сувій здалась настільки привабливою, що відмовитись від неї не хотілось, тому почав шукати компромісні варіанти, один з яких і був схвалений усім нашим маленьким колективом. Тепер справа за тим, щоб він сподобався вам і, треба бути реалістом, — видавцям, яким теж не завадило б бути реалістами…